• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Положення про внутрішньошкільний моніторинг якості
СХВАЛЕНО рішенням педагогічної ради школи протокол № 7від 10.01.2020 р. Голова педагогічної ради Ж.Рудик ЗАТВЕРДЖУЮ Директор школи Ж.Рудик наказ №____ від 10.01.2020 р.

Положення

про внутрішньошкільний моніторинг

якості освітнього процесу

у Здолбунівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 5

Проведення внутрішньошкільного моніторингу — невід'ємна складова сучасного навчально-виховного процесу. Внутрішньошкільний моніторинг розглядається як система збору, обробки, зберігання та поширення інформації про освітню систему або її окремі елементи. Ця система орієнтована на інформаційне забезпечення управління та дозволяє робити висновки про стан об'єкта у будь-який момент. Вона дає прогноз його розвитку як комплекс процедур щодо спостереження, поточного оцінювання перетворень керованого об'єкта і спрямування цих перетворень на досягнення заданих параметрів розвитку об'єкта як узагальнене, комплексне оцінювання ефективності функціонування всієї системи освіти на основі системного аналізу всіх факторів.

Таким чином, внутрішньошкільний моніто­ринг — це інформаційно-кореляційний супровід всієї системи освітньо-виховної діяльності школи.

1. Загальні положення

1.1.Положення про внутрішньошкільний моніторинг у закладі розроблене відповідно до ви­мог законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про невідкладні заходи що­до забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні», Національної доктрини розвитку освіти України, указу Президента України № 1013 від 04.07.2005, постанов Кабі­нету Міністрів України № 1095 від 25.08.2004 «Деякі питання запровадження зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти», № 1312 від 31.12.2005 «Про невідкладні заходи щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання і моніторингу якості освіти» та спря­моване на підвищення якості освіти, активізацію й удосконалення діяльності навчальних закладів.

1.2. Положення поширюється на всіх працівників навчального закладу та учасників освітнього процесу.

1.3. Внутрішньошкільний моніторинг діяльності закладу є складовою частиною системи освітнього моніторингу, яка передбачає збирання, оброблення, зберігання й розповсюдження інформації про стан освіти, прогнозування на підставі об'єктивних даних динаміки та основних тенденцій її розвитку, розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень стосовно підвищення якості надання освітніх послуг закладом та ефективності функціонування освітньої галузі в цілому.

1.4. Положення визначає єдину систему здійснення внутрішнього моніторингу, а також обов'язки учасників навчально-виховного процесу щодо забезпечення системного підходу до організації збору, збереження, обробки й розповсюдження інформації.

2. Завдання, мета і напрями моніторингу

2.1. Основними завданнями моніторингу є:

• визначення якості навчальних досягнень учнів, рівня їхньої соціалізації;

• сприяння підвищенню якості ЗСО;

• вивчення зв'язку між успішністю учнів і соціальними умовами їхнього життя, результатами роботи педагогів, рівнем соціального захисту, моральними цінностями, потребами особистості та держави;

• оцінювання якості кадрового, навчально-методичного, матеріально-технічного, лабораторного, ресурсного забезпечення навчального закладу;

• створення необхідних умов для творчої діяльності учасників НВП, реалізації особистісно зорієнтованої системи освіти, адаптованої до рівнів і особливостей розвитку учнів;

• упровадження освітніх Інновацій, сучасних інформаційних технологій для оновлення змісту освіти та форм організації НВП.

2.2. Мета внутрішнього моніторингу:

• створення певних інформаційних умов для формування цілісних уявлень про стан функціонування освітньої системи навчально-виховного комплексу, про те, які якісні та кількісні зміни відбуваються в ній під впливом різних факторів;

• визначення результативності навчання та виховання учнів;

• перевірка відповідності змісту освіти сучасним вимогам суспільства;

• визначення ефективності використання ресурсів;

• створення сприятливих умов для виявлення й підготовки здібної та обдарованої молоді;

• виявлення й підтримка творчих педагогів, підняття їхнього престижу;

• удосконалення педагогічних технологій;

• проведення порівняльного аналізу діяльності класних колективів, учнів і встановлення рейтингу;

• удосконалення діяльності навчального за­кладу, вироблення й коригування управлінських рішень;

• планування й прогнозування розвитку на­вчального закладу;

• визначення позитивного іміджу, престиж­ності й конкурентоспроможності навчального закладу.

2.3. Напрями моніторингу:

• діагностичний моніторинг (визначення рівня академічних навичок учнів);

• моніторинг діяльності (включає заміри «входу» і «виходу» системи);

• статичний моніторинг (надає можливість одночасно зняти показники за одним або кіль­кома напрямами діяльності закладу, порівняти отриманий результат із нормативом і визначити відхилення від стандарту, здійснити аналіз і при­йняти управлінське рішення);

• динамічний моніторинг (багаторазовий за­мір певних характеристик під час усього циклу діяльності);

• психологічний моніторинг (постійне відстеження певних особливостей у ході навчальної діяльності);

• внутрішній моніторинг ефективності (спостереження за динамікою становлення колективу, прогнозування проблем, які можуть з'явитися в майбутньому);

• моніторинг освітніх систем (оцінювання стану системи, у якій відбуваються зміни, з по­дальшим прийняттям управлінського рішення);

• педагогічний моніторинг (супровідний контроль і поточне коригування взаємодії вчи­теля й учня в організації й здійсненні освітнього процесу);

• освітній моніторинг (супровідне оціню­вання й поточна регуляція будь-якого процесу в освіті);

• учнівський моніторинг (комплекс психолого-педагогічних процедур, які супроводжують процес засвоєння учнями знань, сприяють ви­робленню нової інформації, необхідної для спря­мування дій на досягнення навчальної мети);

• моніторинг загальноосвітньої підготовки учнів (систематичне відстеження виконання державних вимог підготовки учнів за основними навчальними дисциплінами);

• змістовний (особистісно зорієнтований) моніторинг (динаміка особистісного розвитку);

• моніторинг результативності освітнього процесу (показує загальну картину дій усіх факторів, що впливають на навчання та виховання, і визначає напрями, які потребують більш детального дослідження).

2.4. Складові моніторингу:

• чітке визначення об'єкта дослідження;

• визначення параметрів розвитку об'єкта;

• критерії оцінювання параметрів;

• технології проведення досліджень;

• науково-методичні матеріали, які спрямо­вані на отримання кінцевого результату.

2.5. Вимоги щодо здійснення ефективного внутрішнього моніторингу:

• вимірність і застосування стандартів і норм (вони повинні бути якісно й кількісно визначеними, придатними для практичного використання);

• можливість і реальність дотримання й виконання (узгодженість із можливостями, урахування її складових частин або елементів);

• наявність інструментарію;

• використання досвіду й спирання на аналіз поточного стану діяльності навчального закладу;

• наявність технологій інтерпретації фактич­них результатів діяльності;

• попередження абсолютизації й перебіль­шення ролі різних нормативних вимог.

3. Критерії, правила і процедури оцінювання здобувачів освіти

Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої

діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів.

У контексті цього змінюються і підходи до оцінювання результату освітньої діяльності здобувачів освіти як складової освітнього процесу. Оцінювання має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня.

Результати освітньої діяльності учнів на всіх етапах освітнього процесу не можуть обмежуватися знаннями, уміннями, навичками. Метою навчання мають бути сформовані компетентності, як загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді та цінностях особистості.

Вимоги до обов’язкових результатів навчання визначаються з урахуванням компетентнісного підходу до навчання, в основу якого покладено ключові компетентності.

До ключових компетентностей належать:

1) вільне володіння державною мовою, що передбачає уміння усно і письмово висловлювати свої думки, почуття, чітко та аргументовано пояснювати факти, а також любов до читання, відчуття краси слова, усвідомлення ролі мови для ефективного спілкування та культурного самовираження, готовність вживати українську мову як рідну в різних життєвих ситуаціях;

2) здатність спілкуватися рідною та іноземними мовами, що передбачає активне використання рідної мови в різних комунікативних ситуаціях, зокрема в побуті, освітньому процесі, культурному житті громади, можливість розуміти прості висловлювання іноземною мовою, спілкуватися нею у відповідних ситуаціях, оволодіння навичками міжкультурного спілкування;

3) математична компетентність, що передбачає виявлення простих математичних залежностей в навколишньому світі, моделювання процесів та ситуацій із застосуванням математичних відношень та вимірювань, усвідомлення ролі математичних знань та вмінь в особистому і суспільному житті людини;

4) компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій, що передбачають формування допитливості, прагнення шукати і пропонувати нові ідеї, самостійно чи в групі спостерігати та досліджувати, формулювати припущення і робити висновки на основі проведених дослідів, пізнавати себе і навколишній світ шляхом спостереження та дослідження;

5) інноваційність, що передбачає відкритість до нових ідей, ініціювання змін у близькому середовищі (клас, школа, громада тощо), формування знань, умінь, ставлень, що є основою компетентнісного підходу, забезпечують подальшу здатність успішно навчатися, провадити професійну діяльність, відчувати себе частиною спільноти і брати участь у справах громади;

6) екологічна компетентність, що передбачає усвідомлення основи екологічного природокористування, дотримання правил природоохоронної поведінки, ощадного використання природних ресурсів, розуміючи важливість збереження природи для сталого розвитку суспільства;

7) інформаційно-комунікаційна компетентність, що передбачає опанування основою цифрової грамотності для розвитку і спілкування, здатність безпечного та етичного використання засобів інформаційно-комунікаційної компетентності у навчанні та інших життєвих ситуаціях;

8) навчання впродовж життя, що передбачає опанування уміннями і навичками, необхідними для подальшого навчання, організацію власного навчального середовища, отримання нової інформації з метою застосування її для оцінювання навчальних потреб, визначення власних навчальних цілей та способів їх досягнення, навчання працювати самостійно і в групі;

9) громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, усвідомленням рівних прав і можливостей, що передбачають співпрацю з іншими особами для досягнення спільної мети, активність в житті класу і школи, повагу до прав інших осіб, уміння діяти в конфліктних ситуаціях, пов’язаних з різними проявами дискримінації, цінувати культурне розмаїття різних народів та ідентифікацію себе як громадянина України, дбайливе ставлення до власного здоров’я і збереження здоров’я інших людей, дотримання здорового способу життя;

10) культурна компетентність, що передбачає залучення до різних видів мистецької творчості (образотворче, музичне та інші види мистецтв) шляхом розкриття і розвитку природних здібностей, творчого вираження особистості;

11) підприємливість та фінансова грамотність, що передбачають ініціативність, готовність брати відповідальність за власні рішення, вміння організовувати свою діяльність для досягнення цілей, усвідомлення етичних цінностей ефективної співпраці, готовність до втілення в життя ініційованих ідей, прийняття власних рішень.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень учнів є:

- контролююча - визначає рівень досягнень кожного учня (учениці), готовність до засвоєння нового матеріалу, що дає змогу вчителеві відповідно планувати й викладати навчальний матеріал;

- навчальна - сприяє повторенню, уточненню й поглибленню знань, їх систематизації, вдосконаленню умінь та навичок;

- діагностико-коригувальна - з'ясовує причини труднощів, які виникають в учня (учениці) в процесі навчання; виявляє прогалини у засвоєному, вносить корективи, спрямовані на їх усунення;

- стимулювально-мотиваційна - формує позитивні мотиви навчання;

- виховна - сприяє формуванню умінь відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, рефлексії навчальної діяльності.

При оцінюванні навчальних досягнень учнів мають ураховуватися:

- характеристики відповіді учня: правильність, логічність, обґрунтованість, цілісність;

- якість знань: повнота, глибина, гнучкість, системність, міцність;

- сформованість предметних умінь і навичок;

- рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

- досвід творчої діяльності (вміння виявляти проблеми та розв'язувати їх, формулювати гіпотези);

- самостійність оцінних суджень.

Характеристики якості знань взаємопов'язані між собою і доповнюють одна

одну.

Повнота знань - кількість знань, визначених навчальною програмою.

Глибина знань - усвідомленість існуючих зв'язків між групами знань. Гнучкість знань - уміння учнів застосовувати набуті знання у стандартних і

нестандартних ситуаціях; знаходити варіативні способи використання знань; уміння комбінувати новий спосіб діяльності із вже відомих.

Системність знань - усвідомлення структури знань, їх ієрархії і послідовності, тобто усвідомлення одних знань як базових для інших.

Міцність знань - тривалість збереження їх в пам'яті, відтворення їх в необхідних ситуаціях.

Знання є складовою умінь учнів діяти.

Уміння виявляються в різних видах діяльності і поділяються на розумові і практичні.

Навички - дії доведені до автоматизму у результаті виконання вправ. Для сформованих навичок характерні швидкість і точність відтворення.

Ціннісні ставлення виражають особистий досвід учнів, їх дії, переживання, почуття, які виявляються у відносинах до оточуючого (людей, явищ, природи, пізнання тощо). У контексті компетентнісної освіти це виявляється у відповідальності учнів, прагненні закріплювати позитивні надбання в освітній діяльності, зростанні вимог до свої навчальних досягнень.

Названі вище орієнтири покладено в основу чотирьох рівнів навчальних досягнень учнів: початкового, середнього, достатнього, високого.

Вони визначаються за такими характеристиками:

Перший рівень - початковий. Відповідь учня (учениці) фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення.

Другий рівень - середній. Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, виконує завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

Третій рівень - достатній. Учень (учениця) знає істотні ознаки понять, явищ, зв'язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня (учениця) правильна, логічна, обґрунтована, хоча їм бракує власних суджень.

Четвертий рівень - високий. Знання учня (учениці) є глибокими, міцними, системними; учень (учениця) вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його (її) навчальна діяльність позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.

Водночас, визначення високого рівня навчальних досягнень, зокрема оцінки 12 балів, передбачає знання та уміння в межах навчальної програми і не передбачає участі школярів у олімпіадах, творчих конкурсах тощо.

Кожний наступний рівень вимог вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові характеристики.

Критерії оцінювання навчальних досягнень реалізуються в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до знань, умінь і навичок, які оцінюються, та показником оцінки в балах.

Навчальні досягнення здобувачів у 1-2 класах підлягають вербальному, формувальному оцінюванню, у 3-4 – формувальному та підсумковому (бальному) оцінюванню.

Формувальне оцінювання учнів 1 класу проводиться відповідно до Методичних рекомендацій щодо формувального оцінювання учнів 1 класу (листи МОН від 18.05.2018 №2.2-1250 та від 21.05.2018 №2.2-1255)

Формувальне оцінювання має на меті: підтримати навчальний розвиток дітей; вибудовувати індивідуальну траєкторію їхнього розвитку; діагностувати досягнення на кожному з етапів процесу навчання; вчасно виявляти проблеми й запобігати їх нашаруванню; аналізувати хід реалізації навчальної програми й ухвалювати рішення щодо корегування програми і методів навчання відповідно до індивідуальних потреб дитини; мотивувати прагнення здобути максимально можливі результати; виховувати ціннісні якості особистості, бажання навчатися, не боятися помилок, переконання у власних можливостях і здібностях.

Підсумкове оцінювання передбачає зіставлення навчальних досягнень здобувачів з конкретними очікуваними результатами навчання, визначеними освітньою програмою.

Здобувачі початкової освіти проходять державну підсумкову атестацію, яка здійснюється лише з метою моніторингу якості освітньої діяльності закладів освіти та (або) якості освіти.

З метою неперервного відстеження результатів початкової освіти, їх прогнозування та коригування можуть проводитися моніторингові дослідження навчальних досягнень на національному, обласному, районному, шкільному рівнях,

а також на рівні окремих класів. Аналіз результатів моніторингу дає можливість відстежувати стан реалізації цілей початкової освіти та вчасно приймати необхідні педагогічні рішення.

Навчальні досягнення учнів 3-11 класів оцінюються відповідно критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів затвердженого наказом Міністерства освіти

і науки, молота та спорту від 13.04.2011 р. №323 «Про затвердження Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти» зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 травня 2011 р. за №566/19304.

КРИТЕРІЇ

оцінювання навчальних досягнень

учнів початкової школи

Рівні навчальних досягнень

I. Початковий

II. Середній

III. Достатній

IV. Високий

Бали Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

1 Учні засвоїли знання у формі окремих фактів, елементарних уявлень

Учні відтворюють незначну частину навчального матеріалу,

2 володіють окремими видами умінь на рівні копіювання зразка виконання певної навчальної дії

Учні відтворюють незначну частину навчального матеріалу; з

3 допомогою вчителя виконують елементарні завдання, потребують детального кількаразового їх пояснення

Учні відтворюють частину навчального матеріалу у формі понять з

4 допомогою вчителя, можуть повторити за зразком певну операцію, дію

Учні відтворюють основний навчальний матеріал з допомогою

5 вчителя, здатні з помилками й неточностями дати визначення понять

Учні будують відповідь у засвоєній послідовності; виконують дії за

6 зразком у подібній ситуації; самостійно працюють зі значною допомогою вчителя

Учні володіють поняттями, відтворюють їх зміст, уміють наводити

7 окремі власні приклади на підтвердження певних думок, частково контролюють власні навчальні дії Учні вміють розпізнавати об'єкти, які визначаються засвоєними

поняттями; під час відповіді можуть відтворити засвоєний зміст в
8 іншій послідовності, не змінюючи логічних зв'язків; володіють
вміннями на рівні застосування способу діяльності за аналогією;
самостійні роботи виконують з незначною допомогою вчителя;
відповідають логічно з окремими неточностями
Учні добре володіють вивченим матеріалом, застосовують знання в
9 стандартних ситуаціях, володіють вміннями виконувати окремі етапи
розв'язання проблеми і застосовують їх у співробітництві з
учителем (частково-пошукова діяльність)
Учні володіють системою понять у межах, визначених навчальними
програмами, встановлюють як внутрішньопонятійні, так

10 і міжпонятійні зв'язки; вміють розпізнавати об'єкти, які охоплюються засвоєними поняттями різного рівня узагальнення; відповідь аргументують новими прикладами Учні мають гнучкі знання в межах вимог навчальних програм, вміють

11 застосовувати способи діяльності за аналогією і в нових ситуаціях Учні мають системні, міцні знання в обсязі та в межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовують їх у стандартних та нестандартних ситуаціях; ; самостійні роботи виконують під

12 опосередкованим керівництвом; виконують творчі завдання

КРИТЕРІЇ

оцінювання навчальних досягнень учнів

основної й старшої школи

Рівні навчальних досягнень

I. Початковий

II. Середній

III. Достатній

IV. Високий

Бали Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

1 Учні розрізняють об'єкти вивчення

2 Учні відтворюють незначну частину навчального матеріалу, мають
нечіткі уявлення про об'єкт вивчення
3 Учні відтворюють частину навчального матеріалу; з допомогою
вчителя виконують елементарні завдання
4 Учні з допомогою вчителя відтворюють основний навчальний
матеріал, можуть повторити за зразком певну операцію, дію
5 Учні відтворюють основний навчальний матеріал, здатні з помилками
й неточностями дати визначення понять, сформулювати правило
Учні виявляють знання й розуміння основних положень навчального

6 матеріалу. Відповіді їх правильні, але недостатньо осмислені. Вміють застосовувати знання при виконанні завдань за зразком Учні правильно відтворюють навчальний матеріал, знають

7 основоположні теорії і факти, вміють наводити окремі власні приклади
на підтвердження певних думок, частково контролюють власні
навчальні дії
Знання учнів є достатніми. Учні застосовують вивчений матеріал у
стандартних ситуаціях, намагаються аналізувати, встановлювати
8 найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити
висновки, загалом контролюють власну діяльність. Відповіді їх
логічні,
хоч і мають неточності
Учні добре володіють вивченим матеріалом, застосовують знання в
9 стандартних ситуаціях, уміють аналізувати й систематизувати
інформацію, використовують загальновідомі докази із самостійною і
правильною аргументацією

10 Учні мають повні, глибокі знання, здатні використовувати їх у практичній діяльності, робити висновки, узагальнення Учні мають гнучкі знання в межах вимог навчальних програм,

11 аргументовано використовують їх у різних ситуаціях, уміють знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми

Учні мають системні, міцні знання в обсязі та в межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовують їх у стандартних та

12 нестандартних ситуаціях. Уміють самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення

Видами оцінювання навчальних досягнень учнів є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація.

Поточне оцінювання - це процес встановлення рівня навчальних досягнень учня (учениці) в оволодінні змістом предмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчальних програм.

Об'єктом поточного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, самостійність оцінних суджень, досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Поточне оцінювання здійснюється у процесі вивчення теми. Його основними завдання є:встановлення й оцінювання рівнів розуміння і первинного засвоєння окремих елементів змісту теми, встановлення зв'язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок.

Формами поточного оцінювання є індивідуальне, групове та фронтальне опитування; робота з діаграмами, графіками, схемами; робота з контурними картами; виконання учнями різних видів письмових робіт; взаємоконтроль учнів у парах і групах; самоконтроль тощо. В умовах упровадження зовнішнього незалежного оцінювання особливого значення набуває тестова форма контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.

Інформація, отримана на підставі поточного контролю, є основною для коригування роботи вчителя на уроці.

Тематичному оцінюванню навчальних досягнень підлягають основні результати вивчення теми (розділу).

Тематичне оцінювання навчальних досягнень учнів забезпечує:

- усунення безсистемності в оцінюванні;

- підвищення об'єктивності оцінки знань, навичок і вмінь;

- індивідуальний та диференційований підхід до організації навчання;

- систематизацію й узагальнення навчального матеріалу;

- концентрацію уваги учнів до найсуттєвішого в системі знань з кожного предмета.

Тематична оцінка виставляється на підставі результатів опанування учнями матеріалу теми впродовж її вивчення з урахуванням поточних оцінок, різних видів навчальних робіт (практичних, лабораторних, самостійних, творчих, контрольних робіт) та навчальної активності школярів.

Перед початком вивчення чергової теми всі учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кількість занять); кількістю й тематикою обов'язкових робіт і термінами їх проведення; умовами оцінювання.

Оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік - на основі семестрових оцінок.

Учень (учениця) має право на підвищення семестрової оцінки. При цьому потрібно мати на увазі, що відповідно до Положення про золоту медаль "За високі досягнення в навчанні" та срібну медаль "За досягнення в навчанні", затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 17.03.08 № 186 та погоджено Міністерством юстиції України № 279/14970 від 02.04.08, підвищення результатів семестрового оцінювання шляхом переатестації не дає підстав для нагородження випускників золотою або срібною медалями.

Більш гнучкої, різнопланової системи оцінювання потребує профільна старша школа, яка на основі диференційованого навчання повинна враховувати не лише навчальні досягнення, але і творчі, проектно-дослідницькі, особистісні, соціально значущі результати, уміння вирішувати проблеми, що виникають у різних життєвих ситуаціях.

4. Критерії, правила і процедури оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників

Процедура оцінювання педагогічної діяльності педагогічного працівника

включає в себе атестацію та сертифікацію.

Атестація педагогічних працівників - це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників.

Атестація педагогічних працівників може бути черговою або позачерговою. Педагогічний працівник проходить чергову атестацію не менше одного разу на п’ять років, крім випадків, передбачених законодавством.

За результатами атестації визначається відповідність педагогічного працівника займаній посаді, присвоюються кваліфікаційні категорії, педагогічні звання. Перелік категорій і педагогічних звань педагогічних працівників визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення атестаційної комісії може бути підставою для звільнення педагогічного працівника з роботи у порядку, встановленому законодавством.

Положення про атестацію педагогічних працівників затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Щорічне підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти здійснюється відповідно до Закону України "Про освіту". Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації педагогічного працівника впродовж п’яти років не може бути меншою за 150 годин, з яких певна кількість годин має бути обов’язково спрямована на вдосконалення знань, вмінь і практичних навичок у частині роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

Один із принципів організації атестації – здійснення комплексної оцінки діяльності педагогічного працівника, яка передбачає забезпечення всебічного розгляду матеріалів з досвіду роботи, вивчення необхідної документації, порівняльний аналіз результатів діяльності впродовж усього періоду від попередньої атестації. Необхідною умовою об’єктивної атестації є всебічний аналіз освітнього процесу у закладі, вивчення думки батьків, учнів та колег вчителя, який атестується тощо.

Визначення рівня результативності діяльності педагога, оцінювання за якими може стати підставою для визначення його кваліфікаційного рівня наведено в таблиці «Критерії оцінювання роботи вчителя»:

Критерії оцінювання роботи вчителя

І. Професійний рівень діяльності вчителя

Кваліфікаційні категорії

Критерії Спеціаліст другої категорії Спеціаліст першої категорії Спеціаліст вищої категорії
1. Знання Відповідає загальним ви- Відповідає вимогам, що ви- Відповідає вимогам, що
теоретичних і могам, що висуваються до суваються до вчителя першої висуваються до вчителя вищої
практичних основ вчителя Має глибокі знання кваліфікаційної категорії. Має кваліфікаційної категорії. Має
предмета зі свого предмета глибокі та різнобічні знання зі глибокі знання зі свого
свого предмета й суміжних предмета і суміжних дисциплін,
дисциплін які значно перевищують обсяг
програми
2. Знання сучасних Слідкує за спеціальною і Володіє методиками аналізу ' Володіє методами науково-
досягнень у методичною літературою; . навчально-методичної роботи з дослідницької, експеримен-
методиці: працює за готовими ме- предмета; варіює готові, тальної роботи, використовує в
тодиками й програмами розроблені іншими методики й роботі оригінальні
навчання; використовує програми; використовує програми й методики
прогресивні ідеї минулого і програми й методики, спря-
сучасності; уміє самостійно мовані на розвиток особистості,
розробляти методику інтелекту вносить у них (у разі
викладання потреби) корективи
3. Уміння аналі- Бачить свої недоліки, Виправляє допущені помилки і Прагне і вміє бачити свою
зувати свою ді- прогалини і прорахунки в посилює позитивні моменти у діяльність збоку, об'єктивно й
яльність роботі, але при цьому не своїй роботі, знаходить неупереджено оцінює та аналізує
завжди здатний встановити ефективні рішення. Усвідомлює її, виділяючи сильні і слабкі
причини їхньої появи. Здатний необхідність систематичної сторони. Свідомо намічає
домагатися змін на краще на роботи над собою і активно програму самовдосконалення, її
основі самоаналізу, однак включається в ті види мету, завдання, шляхи реалізації
покращення мають діяльності, які сприяють
нерегулярний характер і формуванню потрібних якостей
поширюються лише на окремі
ділянки роботи
4. Знання нових Знає сучасні технології на- Уміє демонструвати на практиці Розробляє нові педагогічні
педагогічних вчання й виховання; володіє високий рівень володіння технології навчання й вихо-
концепцій набором варіативних методик методиками; володіє однією із вання, веде роботу з їх апробації,
і педагогічних технологій; сучасних технологій бере участь у дослідницькій,
здійснює їх вибір і застосовує розвиваючого навчання; творчо експериментальній діяльності
відповідно до інших умов користується технологіями й
програмами
5. Знання теорії "Орієнтується в сучасних Вільно орієнтується в сучасних Користується різними формами
педагогіки й ві- психолого-педагогічних психолого-педагогічних психолого-педагогічної
кової психології концепціях навчання, але концепціях навчання й ви- діагностики й науково-
учня рідко застосовує їх у своїй ховання, використовує їх як обґрунтованого прогнозування.
практичній діяльності. основу у своїй практичній Здатний передбачити розвиток
Здатний приймати рішення в діяльності. Здатний швидко -й подій і прийняти рішення в
типових ситуаціях підсвідомо обрати оптимальне нестандартних ситуаціях
рішення

ІІ. Результативність професійної діяльності вчителя.

Критерії Спеціаліст другої категорії Спеціаліст першої категорії Спеціаліст вищої категорії
1.Володіння Враховує у стосунках з Уміло користується елементами, Сприяє пошуку, відбору і
способами інди- учнями індивідуальні засобами діагностики і корекції творчому розвитку обдарованих
відуалізації особливості їхнього розвитку: індивідуальних особливостей дітей. Уміє тримати в полі зору
навчання здійснює диференційований учнів під час реалізації дифе- «сильних», «слабких» і
підхід з урахуванням темпів ренційованого підходу. Створює «середніх» за рівнем знань
розвитку, нахилів та інтересів, умови для розвитку талантів, учнів; працює з
стану здоров'я. Знає методи розумових і фізичних здібностей обдарованими
діагностики рівня і слабкими дітьми

інтелектуального й
особистісного розвитку дітей
2.Уміння Створює умови, що формують Забезпечує успішне формування Забезпечує залучення кожного
активізувати мотив діяльності. Уміє системи знань на основі само- школяра до процесу активного
пізнавальну діяль- захопити учнів своїм пред- управління процесом учіння. учіння. Стимулює внутрішню
ність учнів метом, керувати колективною Уміє цікаво подати навчальний (мислительну) активність, пошу-
роботою, варіювати матеріал, активізувати учнів, кову діяльність. Уміє ясно й
різноманітні методи й форми збудивши в них інтерес до осо- чітко викласти навчальний
роботи. Стійкий інтерес до бистостей самого предмета; матеріал; уважний до рівня
навчального предмета і висока уміло варіює форми і методи знань усіх учнів. Інтерес до
пізнавальна активність учнів навчання. Міцні, ґрунтовні навчального предмета в учнів
поєднується з не дуже знання учнів поєднуються з ви- поєднується з міцними знаннями
ґрунтовними знаннями, з сокою пізнавальною активністю і сформованими навичками
недостатньо сформованими і сформованими навичками
навичками учіння
3. Робота з роз- Прагне до формування Цілеспрямовано й професійно
витку в учнів навичок раціональної формує в учнів уміння й
загально- організації праці навички раціональної
навчальних вмінь і організації навчальної праці
навичок (самоконтроль у навчанні,
раціональне планування
навчальної праці, належний
темп читання, письма,
обчислень). Дотримується
єдиних вимог щодо усного і
писемного мовлення:
оформлення письмових робіт
учнів у зошитах, щоденниках
(грамотність, акуратність,
каліграфія)
4.Рівень Забезпечує стійкий Учні демонструють знання Учні реалізують свої
навченості учнів позитивний результат, теоретичних і практичних основ інтелектуальні можливості чи
ретельно вивчає критерії предмета; показують хороші близькі до цього; добре
оцінювання, користується результати за наслідками зрізів, сприймають, засвоюють і
ними на практиці; об'єктивний перевірних робіт, екзаменів відтворюють пройдений
в оцінюванні знань учнів навчальний матеріал,
демонструють глибокі, міцні
знання теорії й навички
розв'язування практичних
завдань, здатні включитися в
самостійний пізнавальний пошук
ІІІ. Комунікативна культура
Критерії Спеціаліст другої категорії Спеціаліст першої категорії Спеціаліст вищої категорії
1. Комунікативні Прагне до контактів з Швидко знаходить друзів, Відчуває потребу в комуні-
й організаторські людьми. Не обмежує коло постійно прагне розширити кативній і організаторській
здібності знайомих; відстоює власну коло своїх знайомих; допомагає діяльності; швидко орієнтується в
думку; планує свою роботу, близьким, друзям; проявляє складних ситуаціях; невимушено
проте потенціал його ініціативу в спілкуванні; із почувається в новому колективі;
нахилів не вирізняється задоволенням бере участь в ініціативний, у важких випадках
високою стійкістю організації громадських заходів; віддає перевагу самостійним
здатний прийняти самостійне рішенням; відстоює власну думку
рішення в складній ситуації. Усе й домагається її прийняття.
виконує за внутрішнім Шукає такі справи, які б
переконанням, а не з примусу. задовольнили його потребу в
Наполегливий у діяльності, яка комунікації та організаторській
його приваблює діяльності
2. Здатність до Володіє відомими в педа- Обговорює й аналізує ситуації Веде постійний пошук нових
співпраці з гогіці прийомами пере- разом з учнями і залишає за прийомів переконливого впливу й
учнями конливого впливу, але ви- ними право приймати власні передбачає їх можливе ви-
користовує їх без аналізу рішення. Уміє сформувати користання в спілкуванні. Ви-
ситуації громадську позицію учня, його ховує вміння толерантно ста-
реальну соціальну поведінку й витися До чужих поглядів. Уміє
вчинки, світогляд і ставлення до обґрунтовано користуватися
учня, а також готовність до по- поєднанням методів навчання й
дальших виховних впливів виховання, що дає змогу досягти
учителя хороших результатів при
оптимальному докладанні ро-
зумових, вольових та емоційних
зусиль учителя й учнів
Володіє адаптивним стилем Намагається вибрати стосовно Неухильно дотримується
3. Готовність до поведінки, педагогічного кожного з колег такий спосіб професійної етики спілкування; у
співпраці з спілкування; намагається поведінки, де найкраще будь-якій ситуації координує свої
колегами створити навколо себе поєднується індивідуальний дії з колегами
доброзичливу обстановку підхід з утвердженням
співпраці з колегами колективістських принципів
моралі
4. Готовність до Визначає педагогічні Залучає батьків до діяльності; Налагоджує контакт із сім'єю не
співпраці з завдання з урахуванням спрямованої на створення умов, тільки тоді, коли потрібна
батьками особливостей дітей і потреб сприятливих для розвитку їхніх допомога батьків, а постійно,
сім'ї, систематично дітей; формує в батьків домагаючись відвертості,
співпрацює з батьками позитивне ставлення до взаєморозуміння, чуйності
оволодіння знаннями педагогіки
й психології
5. Педагогічний Володіє педагогічним Стосунки з дітьми будує на
такт тактом, а деякі його довірі, повазі, вимогливості,
порушення не позначаються справедливості
негативно на стосунках з
учнями .
6. Педагогічна Знає елементарні вимоги до Уміє чітко й логічно Досконало володіє своєю мовою,
культура мови, специфіку інтонацій у висловлювати думки в усній, словом, професійною
Мовленні, темпу мовлення письмовій та графічній формі. термінологією
дотримується не завжди Має багатий словниковий запас,
добру дикцію, правильну
інтонацію
7. Створення Глибоко вірить у великі Наполегливо формує моральні Сприяє пошуку, відбору і
комфортного можливості кожного учня. уявлення, поняття учнів, творчому розвиткові обдарованих
мікроклімату Створює сприятливий виховує почуття гуманності, дітей
морально-психологічний співчуття, жалю, чуйності.
клімат для кожної дитини Створює умови для розвитку
талантів, розумових і фізичних
здібностей, загальної культури
особистості

Сертифікація педагогічних працівників - це зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи.

Сертифікація педагогічного працівника відбувається на добровільних засадах виключно за його ініціативою.

5. Критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників закладу освіти

Управлінська діяльність керівних працівників закладу освіти на сучасному етапі передбачає вирішення низки концептуальних положень, а саме:

- створення умов для переходу від адміністративного стилю управління до громадсько-державного;

- раціональний розподіл роботи між працівниками закладу з урахуванням їх кваліфікації, досвіду та ділових якостей;

- забезпечення оптимальної організації освітнього процесу, який би забезпечував належний рівень освіченості і вихованості випускників та підготовку їх до життя в сучасних умовах;

- визначення найбільш ефективних для керівництва шляхів і форм реалізації стратегічних завдань, які б повною мірою відповідали особливостям роботи закладу та діловим якостям адміністрації, раціональне витрачення часу всіма працівниками закладу;

- правильне і найбільш ефективне використання навчально-матеріальної бази та створення сприятливих умов для її поповнення в сучасних умовах;

- забезпечення високого рівня працездатності всіх учасників освітнього процесу;

- створення здорової творчої атмосфери в педагогічному колективі.

Сучасні положення освітнього менеджменту вимагають від керівника навчального закладу фахових компетенцій:

- прогнозувати позитивне майбутнє і формувати дух позитивних змін;

- забезпечувати відкрите керівництво;

- вивчати інтереси і потреби місцевої громади й суспільства в цілому, щоб визначати нові цілі і завдання;

- організовувати роботу колективу на досягнення поставлених цілей;

- працювати над залученням додаткових ресурсів для якісного досягнення цілей;

- постійно вчитися і стимулювати до цього членів педагогічного колективу. Інакше кажучи, діяльність керівника закладу визначається такими чинниками:

- рівнем його компетентності;

- обраною концепцією власної діяльності;

- рівнем розвитку і спрямованості організаційної культури закладу.

Установити ефективність навчально-виховного процесу, якість створених умов для його проведення, вплив керівника на продуктивність роботи школи неможливо без належної оцінки результатів його діяльності.

Однією з форм контролю діяльності педагогічних працівників, до яких належать і керівники закладу освіти, є атестація. Метою даного процесу контролю за діяльністю закладу є:

- найбільш раціональне використання спеціалістів, підвищення ефективності їх праці та відповідальності за доручену справу;

- сприяння подальшому покращенню підбору і вихованню кадрів, підвищення їх ділової кваліфікації;

- посилення матеріальної і моральної зацікавленості працівників;

- забезпечення більш тісного зв’язку заробітної плати з результатами їхньої праці;

- визначення відповідності займаній посаді;

- стимулювання їх професійного та посадового зростання.

Оцінювання управлінської діяльності складається з чотирьох етапів:

І. Підготовчого. ІІ. Основного.

ІІІ. Підсумково-корекційного. ІV. Регулятивно-корекційного.

На підготовчому етапі відповідальною особою проводиться відбір, систематизація та аналіз матеріалів, що характеризує динаміку розвитку навчального закладу, рівень управлінської діяльності його керівників. З цією метою вивчаються:

o матеріали попередньої експертизи управління освітнім процесом та тематичного вивчення окремих питань, що стосуються організації діяльності закладу;

o відповідність роботи закладу особливим умовам здійснення освітньої діяльності;

o результативність роботи закладу освіти щодо розвитку творчих здібностей школярів (участь у предметних олімпіадах різного рівня, учнівських турнірах, конкурсах, МАН тощо);

o робота педагогічного колективу щодо розробки та впровадження авторських програм, навчальних посібників, підручників;

Аналізуються статистичні дані:

o результати освітньої діяльності учнів на кінець навчального року; охоплення учнів гарячим харчуванням;

o випадки дитячого травматизму, що сталися під освітнього процесу;

o плинність керівних та педагогічних кадрів;

o наявність конфліктних ситуацій у колективі, скарг на роботу закладу.

Другий, основний, етап комплексно-цільової програми має такі розділи: Діагностичний, аналітично-регулятивний, контрольно-діагностичний, мотиваційно-діагностичний, контрольно-регулятивний, аналітичний.

Мета діагностичного дослідження – самоаналіз та самооцінка управлінської діяльності керівниками закладу.

Аналітично-регулятивний має за мету внесення коректив в управлінську діяльність керівників за результатами самоекспертизи.

Контрольно-аналітичний передбачає отримання інформації про соціально-психологічний клімат у закладі освіти та рівень знань учнів.

Мотиваційно-діагностичний дозволяє висунути пропозиції щодо визначення об’єктів та підходів для проведення експертизи. Експертною групою та керівниками навчального закладу укладається робоча програма експертизи управління освітнім процесом. Складається вона з трьох блоків: інваріантного, варіативного та замовленого.

До інваріантного блоку входять питання, що дозволяють визначити рівень управлінської діяльності, наявність свідомого цілеспрямованого регулювання складних процесів та організаційних відносин у закладі освіти та в кожному з його підрозділів.

Перелік питань варіативного блоку визначається з урахуванням підсумкових матеріалів комплексних соціально-психологічних досліджень та результатів контрольних робіт.

Питання третього блоку складаються на основі замовлення керівників навчального закладу про надання методичної допомоги в організації управлінської діяльності та навчально-виховного процесу.

Контрольно-регулятивне вивчення визначає відповідність діяльності керівників закладу нормативним аспектам управління, проблеми і резерви розвитку закладу, напрямки надання методичної допомоги. Його структура:

проведення експертизи управління освітнім процесом безпосередньо у закладі;

індивідуальна контрольно-регулятивна робота з питань управління; надання методичної допомоги за заявкою керівництва закладу; оперативне усунення керівництвом виявлених недоліків.

Аналітичний розділ має на меті висловити загальну оцінку управлінської

діяльності, підготувати висновки та пропозиції.

Третій, підсумково-корекційний етап поділяється на підсумковий та

корекційний. Підсумковий містить глибокий аналіз предмета експертизи,

формування банку даних за її результатами, планування розвитку закладу освіти. Корекційний - має на меті регулювання та корекцію управлінської діяльності,

виявлення якісних змін предмета експертизи та прогнозування розвитку закладу. Регулятивно-корекційний етап - передбачає вдосконалення та коригування

окремих напрямків та форм управління освітнім процесом.

Зокрема, експертами контролюються законодавчі, нормативні та правові аспекти діяльності закладу, дотримання в ньому державного стандарту загальної середньої освіти, забезпечення соціального захисту, охорони життя, здоров`я та прав учасників освітнього процесу.

Керівниками закладу створюються необхідні умови для оптимальної діяльності учасників освітнього процесу, усуваються виявлені недоліки в роботі, здійснюється реалізація програм стратегічного розвитку закладу.

Вимоги до ділових та особистісних якостей керівників закладу освіти:

- цілеспрямованість та саморозвиток;

- компетентність;

- динамічність та самокритичність;

- управлінська етика;

- прогностичність та аналітичність;

- креативність, здатність до інноваційного пошуку.

- здатність приймати своєчасне рішення та брати на себе відповідальність за

результат діяльності.

Ефективність управлінської діяльності керівника закладу включає стан реалізації його управлінських функцій, основних аспектів та видів діяльності, ступінь їх впливу на результативність освітнього процесу, а саме:

1. Саморозвиток та самовдосконалення керівника у сфері управлінської діяльності.

2. Стратегічне планування базується на положеннях концепції розвитку закладу, висновках аналізу та самоаналізу результатів діяльності.

3. Річне планування формується на стратегічних засадах розвитку закладу.

4. Здійснення аналізу і оцінки ефективності реалізації планів, проектів.

5. Забезпечення професійного розвитку вчителів, методичного супроводу молодих спеціалістів.

6. Поширення позитивної інформації про заклад.

7. Створення повноцінних умов функціонування закладу (безпечні та гігієнічні).

8. Застосування ІКТ-технологій у освітньому процесі.

9. Забезпечення якості освіти через взаємодію всіх учасників освітнього процесу.

10. Позитивна оцінка компетентності керівника з боку працівників.

6. Інформаційна система для ефективного управління

закладом освіти

Однією з умов розвитку освіти є запровадження інформаційно-комунікаційних технологій в управлінську та освітню діяльність закладу освіти. Така діяльність проводиться у двох напрямках:

- впровадження інформаційних технологій в управлінську діяльність освітнього закладу;

- комп'ютеризація освітнього процесу.

Перший із зазначених напрямів полягає у створенні оптимальних умов роботи учасників освітнього процесу, застосування ними програмного забезпечення, що допомагає систематизувати роботу суб'єктів управління закладом на усіх рівнях.

Другий напрям - це впровадження у освітній процес електронних засобів навчання, розробка і застосування електронного супроводу занять, самостійної і виховної роботи та тестових програмних засобів.

Інновації в управлінні освітнім закладом на базі інформаційних технологій є ключовим механізмом, який дозволить створити переваги в конкурентному середовищі. В цьому напрямку основними заходами в розвитку інформатизації є створення її належної та ефективної інфраструктури, впровадження уніфікованих засобів доступу до корпоративних даних, поліпшення керування всіх комплексів інформаційних ресурсів, а також забезпечення відповідності інфраструктури стратегічним цілям закладу.

Інформаційна система управління - це програмно-апаратний комплекс, що забезпечує ряд основних функцій роботи з документами в електронному вигляді. До основних функцій відносять реєстрацію документів, розробку та збереження документів в електронному вигляді, направлення документів на розгляд та виконання, контроль проходження та виконання документів, пошук документів по

різним параметрам, введення, підтримку та зберігання будь-яких типів документів, захист від несанкціонованого доступу та управління прав доступу до документів.

7. Моніторинг якості освіти

Моніторинг якості освіти - це система послідовних і систематичних заходів, що здійснюються з метою виявлення та відстеження тенденцій у розвитку якості освіти

в країні, на окремих територіях, у закладах освіти (інших суб’єктах освітньої діяльності), встановлення відповідності фактичних результатів освітньої діяльності її заявленим цілям, а також оцінювання ступеня, напряму і причин відхилень від цілей.

Моніторинг якості освіти може бути внутрішній та зовнішній.

Внутрішній моніторинг якості освіти проводиться закладом освіти (іншими суб’єктами освітньої діяльності).

Завдання моніторингу:

- Здійснення систематичного контролю за освітнім процесом у школі.

- Створення власної системи неперервного і тривалого спостереження, оцінювання стану освітнього процесу.

- Аналіз чинників впливу на результативність успішності, підтримка високої мотивації навчання.

- Створення оптимальних соціально-психологічних умов для саморозвитку та самореалізації здобувачів освіти і педагогів.

- Прогнозування на підставі об’єктивних даних динаміки й тенденцій розвитку освітнього процесу в школі.

Предмет моніторингу.

Предметом моніторингу є якість освітнього процесу в закладі освіти.

Об’єкти моніторингу.

Об’єктом моніторингу є система організації освітнього процесу в школі, що включає кілька рівнів:

- здобувач освіти;

- учитель;

- класний керівник;

- батьки і громадськість та ін.

Суб’єкти моніторингу.

Суб’єктами моніторингу виступають:

- моніторингова група;

- адміністрація закладу;

- органи управління освітою (різних рівнів).

Форми та методи моніторингу.

Основними формами моніторингу є:

- самооцінювання власної діяльності педагогами, здобувачами освіти, адміністрацією;

- внутрішня оцінка діяльності адміністрацією, керівниками методичних об’єднань (проведення контрольних робіт, участь у І та ІІ етапі Всеукраїнських предметних олімпіад, відвідування уроків);

- зовнішнє оцінювання діяльності органами управління освітою.

Критерії моніторингу:

- об’єктивність (створення рівних умов для всіх учасників освітнього процесу);

- систематичність (згідно алгоритму дій, етапів та в певній послідовності);

- відповідність завдань змісту досліджуваного матеріалу, чіткість оцінювання, шляхи перевірки результатів;

- надійність (повторний контроль іншими суб’єктами);

- гуманізм (в умовах довіри, поваги до особистості).

Очікувані результати:

- Отримання результатів стану освітнього процесу в закладі освіти.

- Покращення функцій управління освітнім процесом, накопичення даних для прийняття управлінських та тактичних рішень.

Підсумки моніторингу:

- Підсумки моніторингу узагальнюються у схемах, діаграмах, висвітлюються в аналітично-інформаційних матеріалах.

- Дані моніторингу можуть використовуватись для обговорення на засіданнях методичних обєднаннях, нарадах при директору, педагогічних радах.

- За результатами моніторингу розробляються рекомендації, приймаються управлінські рішення щодо планування та корекції роботи.

8. Моніторинг виховної діяльності

Сутність моніторингу виховної діяльності. Об'єкти моніторингу виховної діяльності закладу:

• зміст виховання;

• система виховання і виховної роботи;

• система науково-методичного забезпечення виховного процесу;

• участь учнів у виховній роботі;

• всебічний розвиток індивідуальності, сутнісних сил особистості, потреб, інтересів, зді­бностей, генетично заданих обдарувань, таланту, позитивних рис характеру, ідеалів, свідомості;

• соціалізація особистості;

• колективна діяльність учнів;

• педагогічна діяльність учителів;

• результати виховного процесу.

9. Психологічний моніторинг

Будь-яке відстеження має на меті вдоскона­лення, але, з емоційної точки зору, це завжди стрес, страх невдачі. Тому психолог бере участь і в уточненні мети й завдань, доборі аудиторії, рекомендує обрати методи та процедури до­слідження, стратегію ознайомлення з резуль­татами моніторингу, допомагає у виробленні рекомендацій щодо усунення недоліків, про­веденні психолого-педагогічної діагностики.

Отже, поетапний супровід моніторингу шкільним психологом створює умови до розвитку моніторингової культури, забезпечує перехід орга­нізації педагогічної діяльності на якісний рівень.

Окремою частиною моніторингових дослі­джень у школі є власне психологічний моніторинг.

Психологічна діагностика — поглиблене психолого-педагогічне вивчення учнів протягом усього періоду навчання, виявлення індивіду­альних особливостей і схильностей особистості, її потенційних можливостей у ході навчання, у професійному самовизначенні, а також вияв­лення причин і механізмів порушень у навчанні, розвитку, соціальній адаптації. Психодіагности­ка проводиться як індивідуально, так і з групами учнів. Сьогодні діагностична робота психолога в комплексі вирішує такі завдання:

• складання соціально-психологічного пор­трета учня;

• виявлення шляхів і форм надання допомоги дітям із труднощами в навчанні, у спілкуванні та психічному самопочутті;

• вибір форм і заходів психологічного су­проводу учнів згідно з їхніми особливостями в спілкуванні та навчанні.

Для реалізації цих завдань використовуються три форми організації діагностичної роботи:

• комплексне психолого-педагогічне вивчен­ня всіх учнів однієї паралелі;

• поглиблене — використовується при ви­вченні складних випадків індивідуально з учнем;

• оперативне — використовується у випадку негайного надання інформації.

Кiлькiсть переглядiв: 0